Привітання з Днем залізничника

Залізниця – це дорога,
Що веде в далеку даль!
Залізничник, тебе вітаю!
З серця геть жени печаль!
Хай гуркотять локомотиви,
Кудись мандрують люди,
Але своя робота в тебе,
Хай в ній удача буде!
Хай не болять у тебе руки
Від праці важкої,
Життя хай буде твоє мирним,
В гармоніїї й спокої!

Я тебе вітаю щиро з святом.
Працівник ти залізниці!
Ти працюєш в любу пору,
І коли – нема різниці!
Чи у будні, чи у свята,
Чи в законні вихідні,
На роботу йдеш завзято
У свої робочі дні!
Тож добра тобі та щастя,
Гарно нині відпочинь,
Горе, біди, сум, печалі,
Завтра ти під поїзд кинь!

Поїзди, локомотиви,
Рельси, світлофори,
І отак воно завжди –
Позавчора й вчора!
Працівник ти залізничник,
Я з святом тебе вітаю!
Нехай у цей навколо тебе
Щастя радісно літає!
Бо без тебе аж ніяк!
Помре залізниця!
Радості тобі й добра,
А вночі хай казка сниться!

Привітання всі тобі мої
Із залізничника днем!
Не сиди в цей день в журбі!
Серце хай горить вогнем!
Заспіває хай душа
У цей день святковий!
Збудуться нехай бажання,
Та з’являться нові!
Поїзди нехай сигналять
Тільки лиш для тебе!
Буде все в житі прекрасно,
Лише вірить треба!

Рейки, наче полотно,
Поїзди тобі гудуть,
Ну, а потім вирушають
Поїзди в далекий путь!
З днем залізничника тебе!
Хай квітне радістю сердечко,
Тобі я зичу пасажирів
Лише привітних й гречних!
Хай подорож цікава буде,
У ній – пригода гарна,
Роби добрі діла завжди,
Не йшло щоб життя марно!

Працівник ти залізниці!
Хай бог тобі допомагає,
На пероні гудком потяг
Тебе в свято хай вітає!
Щоб не трапилось в житті,
Зичу все перемогти,
І задуманої цілі
Із натхненням досягти!
По житті іти вперед,
Та не падати ніколи,
І не знати щоб тобі
Душевного болю!

Зустрічає хай перон
Тебе нині чистотою,
І від щирих поздоровлень
Не буде відбою!
Працівник ти залізниці!
Хай тобі домівка сниться,
Де тебе чекають рідні,
Та й живеться хай не бідно!
Щоб збувались твої мрії,
Всі бажання та надії!
Хай цей день буде погожим,
Посміхайся перехожим!

В день залізничника я зичу
Контейнер тобі щастя!
Хай потяг грузовий примчить
Та забере нещастя!
Несе нехай їх в інший край,
І десь там їх покине,
А в твою долю увійде
Удача їм на зміну!
Нехай танцюють чудеса
Навколо тебе нині,
Панують спокій та добро
Завжди в твоїй родині!

В день залізничника бажаю
Везіння вагончик,
Співбесідник щоб контролював
З тобою свій жаргончик!
Цілу платформу тобі вдачі,
Цистерну радості тобі,
Ніколи щоби не сидіти
Тобі в печалі та журбі!
Пакет великий на пероні
Я зичу з баксами знайти,
Схопить та швидко геть тікати,
Щоб не побачили менти!

З днем залізничника вітаю!
Нехай дорога в мандри зве!
Нехай тобі своє вітання
Сьогодні потяг прореве!
Гучним хай буде той гудок,
Але приємним дуже,
Із залізницею завжди
Нехай серденько дружить!
Щоб жити тобі без журби,
Щоб працювати завзято,
Щоб з друзями відмітити
Це професійне свято!

З днем залізничника вітаю!
Хай стукотять колеса!
Тобі в роботі я бажаю
Великого прогресу!
Щоб підняли тобі зарплату,
Начальство шанувало,
Щоб кожен рік тобі путівку
У Грецію давало!
Й нехай чарівний потяг нині
Помчить тебе у щастя,
А позаду залишаться
Всі біди та нещастя!

З днем залізничника тебе!
Удачі бажаю!
Хай світлофор голубим оком
Тебе привітає!
Щоб завжди справні були шпали,
Щоб стопор справно працював,
А нині, в свято професійне,
Щоб не було серйозних справ!
Скоріше накривай на стіл,
Друзів ти зви у гості!
Сьогодні хай звучать для тебе
Тільки найкращі тости!

Той перший потяг линув на Вкраїну,
Новенькі рейки кликали у даль!
І цісар жваво у ясну годину
Хмільне шампанське наливав в кришталь!
Той перший потяг, мов відлуння долі,
Живе у пам’яті і на скрижалях літ.
І крізь століття по залізній колії
Состави линуть у далекий світ.
Той перший потяг – його Львів зустрів
Найвищим оком ясенів, дубів.
У синім небі лине відголосся
Гудка протяжного з далеких днів.
Той перший потяг – у вагонах фраки,
Вдивлялися в пейзажі заміські.
І зачудовані селяни-небораки
Поклони дарували їм низькі.
Давно в музеї, наче дивина,
І паротяг, і ветеран-вагон.
А потяг в спогадах по рейках лине
Повз станції й перони, наче сон!

Як поїзд мчить по магістралі,
Так час летить в далекі далі.
Чи то на захід, чи на схід –
Та все ж буяє білий світ…
Тож ми в оцю важливу днину,
Спинитись хочем на хвилину,
Вам побажати теплоти,
А в серці – юності завжди!
Будьте веселі і красиві,
Завжди здорові і щасливі.
Щоб наші рідні рейки й шпали.
Прибуток гарний нам давали.
Хай стук колісних пар лунає,
Неначе пісня водограю.
І мов нові локомотиви,
Такі були би перспективи.
Вагон грошей, цистерну злота,
Приносить радість хай робота.
А в цілім світі як зірниця,
Хай сяє Львівська залізниця!

Б’ють краплинки дощику
В лобове вікно,
Поїзд ми ведемо,
Все тут, як в кіно.
Ось вже вийшло сонце,
Стук коліс дзвенить.
Дивимось в віконце:
Яка гарна мить!
А поки до станції,
Де мене чекають,
Ще значні дистанції
Рейси відчисляють.
Техніка надійна
У моїх руках,
Добре перевірена,
Мчить на всіх парах.
Рейки, шпали, станції
Блимають в вікні.
Шлях нам освітляють
Зелені вогні.

Окутаний димом, парами води,
Мені паровоз довелося вести.
Він бідний стояв вже давно в тупику,
А я усміхнувся й став другом йому.
Закинув вугілля, додав ще води,
І ми з паровозом состав повели.
Це чудо котилось в наш атомний вік,
Хоча в паровоза прострелений бік.
Заварені лати, пробитий метал, –
Пройшов він воєнний гарячий накал.
І дивляться люди на “вогняне” диво,
Свисток паровоза лунає красиво.
Війну він пройшов, але духом не впав,
Про напад фашистів цей свист сповіщав.
Тебе, паровозе, у віршах прославляю,
І без спочинку вугілля кидаю.
Вже твоїм димом проїлися очі…
Ну що ж, паровозе, спокійної ночі!..
По рейках тепер електрички спішать,
Труби паровозів вже не димлять…
Ти знову заїхав до себе в “тупик”,
Пробач, паровозе, такий зараз вік.

День келих сонця випив аж до дна,
Чорна спідниця криє ораницю.
У перехрестях сірого вікна
Червонозоро світить залізниця.
День келих сонця випив аж до дна.
За потягом побіг за поворотом.
Та ще дзвенить весни дзвінка струна
На солов’їно-горобиних нотах.
Дві кіски рейок обрубала ніч.
На шпали кинула, мов на драбину,
І лиш далекий тепловоза клич
Гуде протяжно – заберу, не кину.
День келих сонця випив аж до дна,
Та що йому питва з одної чаші.
На рушники позичив полотна
І завтра ними заквітчає пашу.

По стежинах сталевих біжать без упину
І пісню співають дзвінку!
Зі сходу на захід, із півдня на північ
Везуть вони радість людську!
І вчора, і нині, і завтра ще будуть
Возити народне добро.
Зелений їм світить і шлях відкриває
Усім, хто сидить за кермом.
А коні сталеві їм пісню співають,
Летять за вікном і ліси, і поля!
Й луна від вагонів стрімких ешелонів,
Пронизує тишу здаля!
Праці нелегкій на благо народу
Я часточку серця віддав!
І дякую Богу за допомогу,
Що я залізничником став!

Рік за роком — ніби потяг скорий.
Рік за роком — райдужний потік,
І завжди зеленим світлофором
Вам світили щедро рік у рік.
А сьогодні вже й знаменна дата,
Дата — із веселих і сумних:
Літерний прийшов, 55-й!
Мо, найголовніший з головних.
Хай же розклад руху буде строгим
І щоб грів, як сонячний мотив,
Щоб була щасливою дорога,
Щоб надійним був локомотив!
Хай врожайним буде ваш ужинок
На здоров’я і на почуття!
В добру путь!
І — радісних зупинок
На сталевих коліях буття!

У Донецьку, Харкові, в Одесі,
Та куди не кинеш оком, — скрізь
Залізничник вічно на колесах,
Він і спить, і їсть під спів коліс.
Так ї їздять — ночі й дні за днями.
Та хоч зараз, тут, де сидимо,
На землі, як інші громадяни,
Вип’ємо і добре поїмо!

Рейки, шпали і вагони,
У містах у всіх перони,
Поїзд завжди кудись мчить,
Коліщатами дзвенить.
Провідник завжди в вагоні,
Проводжає на пероні,
Люд, що вийшов зустрічать,
А когось і проводжать.
Вірні друзі залізниці,
Летите немов би птиці,
І розвозите людей,
І у Лондон, і в Бомбей.
Ми вас хочем привітати,
З професійним вашим святом.
Хай миная вас журба,
Зичем радості й добра.